Історія справи

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

8 червня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Терлецького О.О.,суддів:Волкова О.Ф., Гриціва М.І., Коротких О.А., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Самсіна І.Л., -

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_10 до Верховної Ради України (далі - ВРУ), третя особа - Вища рада юстиції (далі - ВРЮ), про визнання протиправною (незаконною) та скасування постанови в частині, поновлення на посаді судді,

в с т а н о в и л а:

У лютому 2016 року ОСОБА_10 звернулася до Вищого адміністративного суду України як суду першої інстанції з позовом до ВРУ, у якому просила: визнати протиправною (незаконною) та скасувати Постанову відповідача від 3 червня 2010 року № 2316-VI «Про звільнення суддів» в частині звільнення її з посади судді Приморського районного суду міста Одеси за порушення присяги судді (далі - Постанова № 2316-VI); поновити позивача на посаді судді Приморського районного суду міста Одеси з 3 червня 2010 року; стягнути з ВРУ на користь ОСОБА_10 судовий збір у сумі 551 грн 20 коп.

На обґрунтування позовних вимог послалася на те, що на підставі пропозиції члена ВРЮ від 6 грудня 2005 року ОСОБА_11 ВРЮ прийняла рішення від 21 березня 2007 року № 202 «Про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення ОСОБА_10 з посади судді Приморського районного суду міста Одеси за порушення присяги» (далі - рішення № 202) у зв'язку з притягненням її до кримінальної відповідальності.

ВРУ Постановою № 2316-VI відповідно до пункту 5 частини п'ятої статті 126 Конституції України звільнила, зокрема, позивача з посади судді Приморського районного суду міста Одеси у зв'язку з порушенням нею присяги.

При цьому ОСОБА_10 зазначила, що вона раніше зверталася до суду з позовом про визнання незаконною Постанови № 2316-VI, однак це було до прийняття остаточного рішення по кримінальній справі відносно неї.

На сьогодні постановою прокуратури Одеської області від 26 березня 2015 року кримінальне провадження щодо неї закрите відповідно до пункту 2 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України - у зв'язку із встановленням відсутності складу кримінального правопорушення. Ухвалою слідчого судді Малиновського районного суду міста Одеси від 13 листопада 2015 року у задоволенні скарги ОСОБА_12, визнаного потерпілим по цьому кримінальному провадженню, на постанову прокуратури Одеської області від 26 березня 2015 року відмовлено. Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 6 січня 2016 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_12 про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Малиновського районного суду міста Одеси від 13 листопада 2015 року, а апеляційну скаргу повернуто ОСОБА_12 Таким чином, лише у січні 2016 року щодо ОСОБА_10 остаточно було закінчено кримінальне провадження.

Позивач вважає, що строки звернення до адміністративного суду, які передбачені статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), вона не порушила, оскільки тільки у лютому 2016 року, після отримання остаточного судового рішення по кримінальному провадженню, вона дізналася про те, що зазначеним вище оскаржуваним рішенням ВРУ порушені її права, свободи та інтереси, в тому числі право на поновлення на колишній роботі (посаді), та в 2016 році, після відмови ВРУ в поновленні її порушених прав, у неї виникло право на таке звернення до суду з цим адміністративним позовом.

Відповідач, у свою чергу, пославшись на пункт 4 частини першої статті 157 КАС, подав клопотання про закриття провадження у цій справі, оскільки вже є судові рішення Вищого адміністративного суду України, які набрали законної сили у тотожних адміністративних справах № П-128/10 та № П/800/154/15.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 28 березня 2016 року вищезазначене клопотання представника ВРУ задовольнив - провадження у цій справі закрив.

Не погоджуючись із рішенням Вищого адміністративного суду України, ОСОБА_10 з підстави, передбаченої пунктом 4 частини першої статті 237 КАС, звернулась із заявою про його перегляд Верховним Судом України, у якій просить: скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України від 28 березня 2016 року; визнати протиправною (незаконною) та скасувати Постанову № 2316-VI; поновити позивача на посаді судді Приморського районного суду міста Одеси з 3 червня 2010 року; стягнути з ВРУ на користь ОСОБА_10 судовий збір у сумі 551 грн 20 коп. та 716 грн 56 коп.

Перевіривши наведені у заяві доводи та заперечення на них, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що заява ОСОБА_10 не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Суд першої інстанції встановив, що підтверджується і матеріалами справи, що Вищий адміністративний суд України постановою від 9 вересня 2010 року у справі № П-128/10 за позовом ОСОБА_10 до ВРУ, третя особа - ВРЮ, про визнання протиправними дій та незаконною Постанови № 2316-VI, відмовив у задоволенні позову ОСОБА_10

У мотивувальній частині постанови Вищого адміністративного суду України від 9 вересня 2010 року зазначено, що рішенням № 202 вирішено внести подання до ВРУ про звільнення ОСОБА_10 з посади судді Приморського районного суду міста Одеси за порушення присяги на підставі пункту 5 частини п'ятої статті 126 Конституції України. Зокрема, ВРЮ встановила, що ОСОБА_10 при розгляді цивільних справ в інтересах ОСОБА_13 свідомо порушила присягу судді, а саме: завіряла копії договорів, оригіналів яких не існує; оформляла документи і рішення у цивільних справах за позовом ОСОБА_13 до ОСОБА_14, які фактично не розглядались; тривалий час тримає у себе потрібні слідству документи, постійно перебуває на лікарняному, на виклики слідчого не з'являється. Несумлінність судді Гандзій Н.В. при відправленні правосуддя дискредитує судову систему і перешкоджає виконанню завдань щодо захисту законних прав та інтересів громадян.

Одеський окружний адміністративний суд постановою від 22 листопада 2007 року у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_10 до ВРЮ про скасування рішення № 202 відмовив.

Одеський апеляційний адміністративний суд постановою від 10 листопада 2008 року змінив постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2007 року.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 13 грудня 2011 року зазначене рішення суду апеляційної інстанції скасував, а справу направив на новий розгляд до апеляційного суду.

Одеський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 11 квітня 2012 року постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2007 року залишив без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 27 жовтня 2015 року постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2007 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2012 року залишено без змін.

У травні 2015 року ОСОБА_10 у черговий раз звернулася до Вищого адміністративного суду України з позовом до ВРУ, третя особа - ВРЮ, про визнання незаконними дій та Постанови № 2316-VI.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28 травня 2015 року у справі № П/800/154/15 позов ОСОБА_10 залишено без розгляду з підстав пропуску позивачем строку звернення з адміністративним позовом до суду.

Зазначені судові рішення Вищого адміністративного суду України відповідно до статті 254 КАС набрали законної сили.

Аналіз позовних заяв та судових рішень у справах № П-128/10 та № П/800/154/15, а також позовних вимог у цій справі дає підстави вважати, що спір у цих справах стосується одного й того самого предмета і виник між тими самими сторонами.

Посилання позивача на закриття кримінальної справи щодо неї як на підставу скасування Постанови № 2316-VI у цьому позові не може свідчити про те, що спір виникає між сторонами з інших підстав, оскільки рішення ВРУ приймається на підставі висновків ВРЮ, згідно з якими порушення присяги пов'язано не лише із вчиненням кримінально караних діянь.

Рішення № 202, на підставі якого ВРУ прийняла Постанову № 2316-VI, не скасовано в установленому законом порядку.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 157 КАС суд закриває провадження у справі, якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду з того самого спору і між тими самими сторонами.

Отже, наявність судових рішень Вищого адміністративного суду України у справах № П-128/10 та № П/800/154/15, які набрали законної сили у тотожних адміністративних справах, є підставою для закриття провадження у цій справі щодо визнання незаконною та скасування Постанови № 2316-VI та в частині позовних вимог про поновлення позивача на посаді судді Приморського районного суду міста Одеси з 3 червня 2010 року, оскільки така вимога є похідною від вимог про визнання незаконною та скасування Постанови № 2316-VI.

За таких обставин колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України погоджується із висновком Вищого адміністративного суду України щодо закриття провадження у справі, тому у задоволенні заяви ОСОБА_10 слід відмовити.

Керуючись статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

постановила:

У задоволенні заяви ОСОБА_10 відмовити.

Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.О. Терлецький

Судді: О.Ф. Волков О.А. Коротких В.Л. Маринченко О.Б. Прокопенко М.І. Гриців О.В. Кривенда П.В. Панталієнко І.Л. Самсін